Педагогічний вернісаж

Переглянути

Педагогічний вернісаж

 

Опис досвіду вчителя світової літератури

Опис досвіду вчителя світової літератури

Підківки Ольги Володимирівни Бучалівської ЗОШ І-ІІ ступенів

з проблеми "Розвиток здібностей учнів на уроках світової літератури в умовах особистісно зорієнтованого навчання".

Працюю на посаді вчителя світової літератури у Бучалівській загальноосвітній школі І-ІІ ст. Городоцького району, Львівської області з 1вересня 2005 року; освіта вища – закінчила філологічний факультет Дрогобицького педагогічного університету ім. І.Франка за спеціальністю

 «Педагогіка середньої освіти. Українська мова і  література та світова література». За наслідками попередньої атестації встановлено кваліфікацію «спеціаліст першої  категорії».

Виходячи із завдань літературної освіти та чинної програми, визначила  для себе проблему – розвиток здібностей учнів на уроках світової літератури в умовах особистісно зорієнтованого навчання.

В умовах мінливого сьогодення перед школою постає складне завдання, яке полягає у «…створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти» (Національна доктрина розвитку освіти). Це складне завдання для учителя, адже вимоги сучасного життя змінюються швидше, ніж дитина встигає закінчити школу.

Вважаю, що сучасне нашої держави, її соціальна-економічне, культурне та духовне відродження, зміни у суспільному житті потребують глибокого оновлення системи освіти. Авторитарно - дисциплінарна модель навчання змінюється на особистісно зорієнтовану, основні ознаки якої взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. У технологіях навчання та виховання стає пріоритетною модель суб'єкт-суб'єктної взаємодії, а це потребує нової педагогіки .

Нові програми і підручники, оновлений арсенал форм і методів навчання - вимога сьогодення. Нині педагогіка змінюється під впливом інноваційних ідей, які ґрунтуються на вітчизняному й зарубіжному досвіді. Вчені та педагоги-практики А.Фасоля, Л.Варзацька, І.Дичківська, В.Макаренко, О.Пєхота, Л.Перенчук, О.Помитун, Г.Сиротенко, В.Щербина, О.Рудницька впроваджують у навчально-виховний процес положення особистісно зорієнтованої освіти.

Особистісно зорієнтоване навчання – це навчання у центрі якого – особистість дитини, її самобутність, її самоцінність. Педагоги покликані виховати людину – перспективну, ділову, уміючи поєднати багатий духовний світ, знання, практику та ініціативність .

Щоб сформувати таку особистість створюю певні умови для позитивного розвитку, психологічного комфорту, творчої реалізації та забезпечення обов'язкового результату .

Для досягнення мети вибираю таку технологію навчання, за якої скорочується або й зовсім зникає та відстань, яка завжди була між учителем на учнем, тобто учень стає не об'єктом навчання, а його суб'єктом, а сам процес спрямовується на окрему особистість, враховуючи її бажання, уміння, творчі можливості.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації, індивідуалізації та диференціації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді Василя Сухомлинського. У книжці «Сто порад учителеві» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання й виховання полягають у тому, щоб розкривати сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»

Таким чином,на своїх уроках здійснюю індивідуальний підхід, індивідуальну форму роботи, зорієнтовану на розвиток особистості, тобто особистісно зорієнтовану технологія, яка найбільш повно забезпечує комфортні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал.

Особистість дитини стає суб'єктом пріоритетним, метою освітньої системи, а не засобом досягнення якоїсь неконкретної мети. Враховуючи, що така технологія має на меті всебічний, вільний, творчий розвиток дитини, її доцільно застосовувати на уроках світової  літератури.

Вона дає мені можливість конструювати різні варіанти уроків з літератури, де кожен учень організовує свою діяльність в залежності від індивідуальних особливостей, зорієнтовує її на вивчення майбутнього матеріалу, на опанування певними духовними цінностями . Велике значення такої роботи полягає в тому, що жоден учень не залишається осторонь, тільки слухачем чи спостерігачем, а стає активним учасником навчального процесу, його робота на уроці має результат .

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким йому бути, вирішує вчитель. «Урок літератури сьогодні – це витвір мистецтва, в якому при створенні спільними зусиллями учня і вчителя присутні і краса, і натхнення думки, і радість пошуків». Я погоджуюся з цими словами.

Яким же має бути сучасний урок? Для себе визначила головні напрями, які, на мій погляд, є неодмінними складовими особистісно зорієнтованого уроку:

1.            Чітке формулювання теми уроку.

Тема уроку може містити певну проблему й визначати його мету, завдання, тип та структуру.

Формулювання теми викликає багато запитань, спонукає до роздумів, пошуку, дослідження.

2.           Визначення мети та завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних і творчих здібностей учнів.

При визначенні мети уроку враховую умови для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків, а також тип уроку.

У своїй роботі я використовую такі типи уроків: урок – подорож («Сад японської поезії), урок – гра («Гаряче серце, що розтопить кригу»), урок – ярмарок («Повчальне слово байки»), урок – дослідження ( переважно під час вивчення життєвого і творчого шляху письменника), урок – діалог, урок – пригода («Шерлок Холмс. Хто зі мною?), урок – презентація (до будь-якого уроку, це може бути частина уроку, підготовлена учнями) тощо.

3.            Мотивація.

На цьому етапі уроку сконцентровую увагу на проблемі й викликаю інтерес до теми. Учень повинен усвідомлювати, що і для чого він робитиме на уроці. Моє завдання як вчителя - знайти зрозумілу і привабливу мету серед вікових інтересів та захоплень вихованців. Маючи особисту зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процес пізнання. Для цього використовую прийоми, які створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, наголошують на парадоксальності явищ і подій.

4.            Ефективність методів, за допомогою яких реалізується мета уроку.

При доборі методів і прийомів спрямовую свої зусилля на те, щоб кожна дитина була повноцінним, творчим суб'єктом діяльності, відчувала свою самодостатність і неповторність. Найчастіше використовую такі методи: «Дерево мудрості» (Учні по черзі підходять до дерева та зривають плоди з яблуні, де написані афоризми, і пояснюють їх.), «Дерево рішень» (Випереджальне завдання: Створити власні шедеври  ( листки плюща) й відповісти на проблемне питання: що для вас є життя і на що має йти людина заради іншої людини? ), «Асоціації» (на дошці прикріплене вирізане червоне серце. У кожного на парті є маленьке сердечко, на якому учні пишуть асоціації до слова “доброта”, а потім по черзі зачитують і прикріплюють сердечка до великого), «Асоціативна сітка» ( записати по одній асоціації  до кожної  літери слова «Солдатик»), «Порада режисеру» (Проблемна ситуація: режисер фільму не врахував деяких обставин із життя головної героїні. Перегляньте фільм і складіть кілька порад  режисеру).

Використання комп’ютера на уроці не означає, що робота з книгою забута. Тому  мультимедійно поєдную слово вчителя і використання нових  технологій: «Дружня порада» (від імені літературного героя учню потрібно дати своїм друзям поради, що будуть важливими для них.  Поради знаходимо в тексті художнього твору. Наприклад: Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра». Гекльберрі: «І ось що скажу: бути багатим - не така  вже радість, як ви гадали. Ні дня тобі спокою, ні дня відпочинку…»).

 «Я - художник» (хтось із дітей розпочинає гру словами:

Намалюю я портрет,

Чий, поки що таємниця,

Відгадайте, вас  прошу я:

 - Хто це?

Далі подає опис персонажа. Учні впізнають його. Схвалюється опис  «художника» лише тоді, коли легко здогадуємося, кого він «малює»).

Я досить часто використовую технологію гронування, бо учням подобається складати певні асоціативні ряди. «Какографія» (запис із навмисними помилками. Учню потрібно знайти їх та виправити). І хоча цей прийом застосовували на уроках мови у другій половині 18 ст. та в першій половині 19ст., корисний він і сьогодні на уроках літератури.

Намагаюсь довіряти учням, стимулюю їхню ініціативність, створюю «ситуацію успіху», а також дивую їх, адже ніщо так не стимулює роботу мозку, як цікаве, незвичайне.

5.           Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Рефлексія - найважливіший етап інтерактивного уроку. На цьому етапі учні усвідомлюють зміст опрацьованого, порівнюють отримані результати з очікуваними, аналізують, роблять висновки, закріплюють засвоєне. Найчастіше на етапі рефлексії використовую методи «Незакінчені речення», «Мікрофон» (мої враження від прочитаного твору, які персонажі викликали найбільшу симпатію?), «Прес», «Я – режисер», «Я – редактор» (один хлопчик готував домашнє завдання зі світової літератури. Він узяв підручник, сів перед телевізором, по якому показували цікавий мультфільм, надів, щоб не нудно було, навушники і, слухаючи музику, почав читати розділи повісті – казки «Мауглі».

Наступного дня ось що він розповів на уроці, коли його попросили переказати прочитане.

Уважно послухайте, знайдіть помилки в розповіді хлопчика та вкажіть правильні факти (приблизно 10 помилок і 3 правильні факти.)

«Логічна  літературна задача».

Форма контролю знань, навичок учнів, це різновид і самостійної роботи, і літературного дослідження, і оцінювання рівня теоретичних та практичних знань, уміння поєднати ці знання.

Це вдала форма в межах особистісно зорієнтованого навчання, тому що побудувати задачу можна за різною шкалою оцінювання навчальних  досягнень учнів.

Прес-метод я використовую тоді, коли виникають суперечливі питання, у яких треба зайняти визначену позицію, пояснити свої думки та сформулювати їх у виразні і стислі форми.

Пропоную дев'ятикласникам висловити свої  позиції «Я вважаю, що...», обґрунтування  «Тому що...», висновки «Отже...».

Світова література – новий для п’ятикласників навчальний предмет, вони чекають на нього з цікавістю і нетерпінням, тому важливо не розчарувати їх.

Я пропоную такі інтерактивні вправи, які допоможуть зацікавити дітей, пожвавити навчальний процес, розвинути творчі здібності та реалізувати власні творчі проекти.

Важливий момент - домашнє завдання. В умовах особистісно зорієнтованого навчання, на мій погляд, необхідно, щоб домашнє завдання органічно поєднувалось із змістом, метою та завданнями уроку. До того ж обов'язковими є вибіркові та індивідуальні завдання.

Улюбленими завданнями з літератури є такі: випишіть слова, з якими автор звертається особисто до вас; випишіть ключові слова з твору; складіть понятійну таблицю; сенкан; систему запитань і завдань для вікторини чи кросвордів, лист літературному герою.

Сенкан до теми «Казка»:

Казка.

Цікава, чарівна.

Виховує, навчає, захоплює.

Усі діти люблять казки.

Оповідка.

Прийом «Сніжна куля».

Учитель вказує на учня і говорить: «Слово!», учень називає слово, яке стосується вивченої на попередньому уроці теми. Далі вчитель звертається до іншого школяра і говорить: «Речення!». Цей  учень називає речення з названим словом. Третій формулює запитання до цього  речення, четвертий дає відповідь на це запитання і т. д.

Наприклад:

     Слово: Пушкін.

     Речення: Пушкін – видатний російський поет.

     Питання: Ким були батьки Пушкіна?

     Відповідь: Батько цікавився літературою, а мати – вихованням дітей.

Будь-які зміни, нововведення - нелегка, клопітка праця. Це невдачі і прорахунки промахи і поразки, але водночас це і знахідки, досягнення, здобутки, успіхи, перемоги. Адже гладеньке впровадження часто означає, що насправді нічого не змінюється. Важливо, щоб у цьому процесі учні займали не пасивну позицію, були не спостерігачами, а співтворцями уроку. Успіх залежатиме від довіри, оптимістичного і творчого ставлення вчителя до дитини.

Нинішній спосіб викладання  літератури має створити умови для духовного самовдосконалення, самореалізації і самоутвердження учня.

Я обираю для себе шлях інноваційних перетворень. Розумію, що будь-яке нововведення потребує в десятки разів більше розумових, емоційних і фізичних затрат, ніж традиційний урок. Але мене цікавить не так формальний бік, як сама суть, що стосується результату.

Сучасний педагог - це насамперед творчий учитель. На своїх уроках ставлю на перше місце процес знаходження учнем істини. Тому готуючись до уроку, намагаюся охопити якнайбільше матеріалу, щоб урок був цікавим та змістовним. Радість від пошуку  і пізнання істини необхідно плекати з дитинства.

Для реалізації свого життя зараз і в майбутньому дитина мусить вибирати той чи інший ідеал. Світова  словесність відкриває безмежний світ, у якому можна «працювати над собою» - набувати знання, розвивати самоаналіз, саморефлексію, самосвідомість.

Таким чином, учень, який навчається за особистісно зорієнтованою технологією, може реалізувати себе у житті, досягнувши при цьому високої результативності.

Результатом моєї роботи є те, що мої вихованці люблять читати, виборюють призові місця у конкурсах (вони є переможцями конкурсу знавців української мови  імені Петра Яцика, «Відгук на сучасну дитячу прозу», «Об’єднаймося ж, брати мої!»), вміють оцінити прочитане, обирають для себе важливе, є учасниками районного літературно – мистецького об’єднання «Джерельце».

Працюючи над проблемою, «Розвиток здібностей учнів на уроках світової літератури в умовах особистісно зорієнтованого розвитку», можу зробити такий висновок:

 Те, що я чую, я забуваю.

 Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

 Те, що я чую, бачу  і обговорюю, я починаю розуміти.

 Коли я чую, бачу, обговорюю  й роблю, я набуваю знань і навичок.

 Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром!

Переглянути

Презентацію досвіду

Урок. Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера». Сатиричне зображення в повісті англійської дійсності XVIII ст. Ліліпутія - Англія крізь зменшувальне скло сатири.

           Тема: Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера».
Сатиричне зображення в повісті англійської дійсності

          XVIII ст. Ліліпутія - Англія крізь зменшувальне скло сатири.

            Мета:узагальнити й систематизувати знання з теми «Джонатан Свіфт «Мандри Лемюеля Гуллівера»; узагальнити сатиричне зображення в повісті англійської дійсності XVIII ст.; узагальнити державний устрій, закони та звичаї країни; розвивати вміння аналізувати художній твір, знаходити приклади сатиричного змалювання подій і героїв; характеризувати героя; розвивати уміння емоційного вживання в образ, виразного читання; виховувати почуття гідності, відповідальності за вчинки; активну життєву позицію.

          Тип уроку: урок – дослідження.

           Цілі уроку.

Учні повинні знати: життєвий і творчий шлях Дж.Свіфта, державний устрій і закони,звичаї Ліліпутії,причини і наслідки війни з Блефуску.

          Учні повинні вміти:

           аналізувати твір,звертаючи увагу на сатиричне зображення англійської дійсності;

          розповідати про державний устрій, закони,звичаї Ліліпутії,причини і наслідки війни з Блефуску,життя Гуллівера у ліліпутів;

            порівнювати старовинні та сучасні закони ліліпутів;

            знаходити у тексті приклади сатиричного змалювання подій і героїв;

            висловлювати особисте ставлення до проблем, що порушуються в повісті, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.

           Обладнання: портрет письменника, слайди, роздатковий матеріал, ілюстрації до твору.

        

Якщо вчуєш жарт,

шукай у ньому приховану правду.

О. Довженко

ХІД УРОКУ

І.  Організація класу.

Виберіть картку, яка відповідає вашому настрою. Створимо «Палітру настрою» нашого класу. Підніміть, будь ласка, вгору картки. Побачимо, чи зміниться палітра настрою протягом уроку.

II.   Мотивація навчальної діяльності.

1. Гра «Вгадай предмет за описом»

Ви знаєте, море викинуло якусь старовинну скриню із речами. Я зачитаю їх опис, а ви вгадайте, що це за речі і кому вони належать.

 (Учні відгадують і знаходять цей предмет на столі.)

-         «Великий шмат цупкого полотна, який міг би правити за килим для парадної зали». {Носова хустка)

-         «Машина з двадцятьма довгими палями, щось подібне до огорожі перед палацом». {Гребінець)

-         «Величезний стос тонких білих пластин, складених докупи; стос цей у три людини завтовшки, перев'язаний міцним канатом. Кожну пластину вкрито чорними знаками». (Книжка)

-         «Велика штуковина дуже дивної форми завбільшки з опочивальню його величності, з круглими краями й підвищенням посередині заввишки з ріст людини». (Капелюх)

-         А що це за предмет лишився? (Лупа)

-         Для чого він застосовується? (Щоб краще роздивитися деталі предметів)

III.    Повідомлення теми, мети, епіграфа уроку.

Ми сьогодні спробуємо роздивитись вигадану незвичайну країну Ліліпутію з її дивними мешканцями крізь збільшувальне скло; узагальнити відомості про державний устрій, закони та звичаї цієї країни; визначити, пригадавши відомості з теорії літератури, за допомогою яких засобів змальовує її автор. Тому і тема нашого уроку — «Ліліпутія — Англія крізь зменшувальне скло сатири». А епіграфом служать слова

 О. Довженка: «Якщо вчуєш жарт, шукай у ньому приховану правду».

IV. Систематизація й узагальнення знань.

1.  «Встанови послідовність подій». Індивідуальна робота учнів біля дошки, представників груп.

Ви об’єднані в три групи. Ви вже знайомі зі змістом роману Дж. Свіфта

                                                                                                              .

«Мандри Лемюеля Гуллівера», і я попрошу одного представника від групи встановити послідовність подій, зображених на ілюстраціях, коротко пояснивши, який момент сюжету переданий на них.

2.  Анкета «Країна Ліліпутія». Робота в групах (слайд)

Тож Гуллівер потрапив до Ліліпутії. Що ми про неї знаємо? Давайте заповнимо анкету цієї країни.

Анкета
1.	Назва країни — Ліліпутія.
2.	Столиця — Мідлендо.
3.	Форма правління — монархія.
4,	Хто править країною — імператор.
5.	Хто підкорявся імператору — придворні, нардани.
6.	Назвіть нижчі верстви населення — народ.
7.	Політичні партії — тремексени, слемексени.
8.	Грошова одиниця — спрага.

             9.     Закони — про освіту;

про призначення на державну посаду за мо­ральними якостями, а не за здібностями;

про рівновагу між нагородою та карою;

про невдячність як карний злочин;

про донощиків; про шахрайство;

 про заборону розбивати яйця з тупого кінця.

9.      Стосунки з іншими державами – війна з Блефуску.

Взаємоперевірка анкетування

1 -8 питання — 1 бал, 9, 10 питання — по 2 бали.

3. Евристична бесіда

-         Що в країні вважалося найнебезпечнішим? («Немає нічого най- небезпечніиіого, ніж доручати посади талановитим людям».)

-         Розкажіть, як у Ліліпутії можна було зробити кар'єру? (Головне — танцювати на канаті та пролазити під палицею.)

-         Якою була система виховання дітей? Чи можна виховати справжнього громадянина, нормальну людину, користуючись такою схемою?

-         За що і як король нагороджує своїх підданих? (За спритність і вміння пролазити під палицею нагороджує різнокольоровими нитками.)

- Як у Ліліпутії забезпечувалося дотримування законів? (Через страх покарання)                                          ,

4. «Статуя правосуддя». Робота в парах

Пригадайте, як зображена статуя правосуддя у ліліпутів. Ми звикли до більш традиційної античної статуї Феміди. За допомогою цих предметів зобразіть статуї. Поясніть, чому саме так зображувалися статуї та яка різниця

між ними.

1      пара — стрічка, ваги — Феміда.

2      шість очей, мішок із золотом та меч — статуя правосуддя ліліпутів.

5. Робота зі схемою «Засоби комічного у романі Дж. Свіфта»

Учитель. З першого погляду здається, що Ліліпутія — нормальна країна, у якій панують порядок і благополуччя. Однак, проаналізувавши її закони, читач ставить запитання: «Для кого і для чого вони існують?» Складається враження, що ми у країні кривих дзеркал, де все існуюче не відповідає звичним уявленням і часто видається смішним. В епіграфі зазначено: «Якщо вчуєш жарт, шукай у ньому приховану правду», Саме для цього Дж. Свіфт звертається до комічного зображення дійсності, щоб пока­зати приховану правду. Які засоби комічного він використовує, розглянемо за допомогою схеми.

6. Робота з літературознавчим словником. Робота в групах

Знайдіть і запишіть у зошит визначення понять:

1- ша   група — іронія, гумор

2- га      група — пародія, сатира.

3- тя     група — сарказм, літота,

>       Іронія (гр.— удавання, глузування) — прихована насмішка, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть у захопленому тоні, а мається на увазі зовсім протилежне. Від гумору іронія відрізняється більш гострим, хоч і дещо замаскованим запереченням висміюваного.

>       Гумор (від лат. — букв, волога) — художні твори різних жанрів, у яких смішне в житті зображується в беззлобно- добродушному, жартівливому тоні.

>       Пародія (гр.— переробка на смішний лад) — сатиричний або гумористичний твір, який наслідує, імітує творчу манеру письменника або цілого літературного напряму з метою його висміяти. Досягається ця мета шляхом загострення слабких сторін пародійованого твору. Зберігаючи форму оригіналу, пародист вкладає в неї новий, протилежний зміст і тим самим дискредитує його. Пародія може «передражнювати» саму дійсність.

>       Сатира (лат. від — суміш, всяка всячина) — художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднане з гострим осміянням, глумлінням.

>       Сарказм (гр. — терзання від— рву м'ясо) — особливо дошкульна викривальна насмішка, вияв крайньої ненависті й презирства до зображувальних явищ і людей. Сарказм близький до фонІЇ, але не має переносного значення, виражається більш прямо. Крім того, для сарказму характерне поєднання сміху з гіркотою і злістю.

> Літота (гр. — простота) — в противагу гіперболі це показ з художньою метою ознак якогось предмета чи явища в нарочито зменшеному вигляді.

7. Дослідницька робота. Робота в групах

Знайдіть у романі Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера» приклади до опрацьованих визначень.

Іронія — опис зовнішності короля. Маленькі розміри цієї людини, але багато духовної ницості, і велетень був змушений підкорятися.

Пародія на дві парти — торі та віги, зобразивши їх у вигляді прихильників низьких та високих підборів; над протестантською та католицькою церквами, змалювавши прибічників кожної як тупоконечників або гостроконечників.

Гумор — акт обвинувачення

Сатира — кривава війна між Ліліпутією і Блефуску триває через «надзвичайно важливу проблему»: з тупого чи з гострого кінця розбивати яйця.

Сарказм — «Не розважати читача, а будити в ньому злість», — таку мету ставив перед собою Свіфт,

Літота використовується в зображенні Ліліпутії. Свіфт показує нікчемність людських істот, що живуть за абсурдними законами і керуються не моральними принципами та розумом, а низькими інстинктами (користолюбство, кар'єризм, лицемірство)

8. «Віддзеркалення»

На створення роману «Мандри Лемюеля Гуллівера» Дж. Свіфта підштовхнуло обурення несправедливістю, яке панувало у тогочасній Англії. Коли сучасники письменника читали про країну ліліпутів, вони добре розуміли, що все це про їхню Англію. Тож знайдіть факти і доведіть, що Свіфт засобами сатири хотів показати, що Ліліпутія — це Англія. (Учні факти записують на стікерах і прикріплюють на карту Англії.)

Варіанти відповідей:

1      Король Ліліпутії — Король Георг І.

2      Імператорський палац — королівський палай у Лондоні.

3      Державні нагороди — синя, червона, зелена шовкові нитки — ордени Підв'язки, Бані. Св. Андрія

4      Як видавались посади і нагороди

5      Нагороди не були цінністю. .

6      Королі давали обіцянки, які не виконували

7      Воювали через дрібниці.

8      Відповідність політичних партій гремексени і слемексени —віти і торі.

Учитель. Ми з вами наочно побачили, як ці дві країни наклалися одна на одну, тобто Ліліпутія є віддзеркаленням фактичної Англії. «Сатира — своєрідне дзеркало, в якому кожен, хто дивиться в нього, бачить, як правило, обличчя всіх, крім свого власного»,— говорив Джонатан Свіфт.

«Держави такі, як і люди», — сказав Платон, І зробивши своїх героїв такими маленькими, Свіфт не хотів образити маленьких на зріст людей, а хотів показати, що страшним є не маленький зріст, а маленька душа, ница, підла і зла. І раптом у цьому мурашнику з'явився велетень Гуллівер.

 (Ф. Кривін)

Свіфт наділив свого улюбленого героя багатьма власними рисами. Гуллівер, як і автор, найбільше цінує в житті свободу, обстоює незалежність людської особистості, виступає проти страхітливих завойовницьких війн.

Гуллівер викликає у нас симпатію, ми захоплюємося його са­мовладанням, благородством, поважаємо йього чесного і гуманного англійця. Ще не все втрачено, коли є такі мужні, розумні та благородні люди, як Гуллівер.

 9. Робота в групах  

1-ша група — рольова гра «Вживання в емоційний стан героя»

Уявіть себе на місці Гуллівера.  Що він відчував, коли знаходився серед

ліліпутів?

Признаюся, коли вони бігали по моєму тілу, мені не раз кортіло схопити в жменю 40-50, котрі навернуться під руку, і скинути їх на землю... Іноді мене спокушала думка про опір, адже я поки був на волі, міг впоратися з усіма збройними силами держави. Я легко міг закидати камінням і зруйнувати столицю. Але згадавши присягу, яку дав імператорові, ту ласку, якою він обдарував мене, я зараз же з огидою відкинув цей план...Мене пе­реповнювала ціла гама почуттів: злість, вдячність за гостину, почуття обов'язку, повага до хоробрості цих маленьких істот, я час від часу хотів розірвати пута, відчуваючи пекучий біль на руках і обличчі, я помітив, що ворогів дедшіі більшає, і здався на милість переможців.

2-га група — «Указ Гуллівера»

Ми вже сьогодні згадували про указ, який видали ліліпути щодо Гуллівера. А якби Гуллівера обрали імператором, який указ видав би він? Указ по країні Ліліпутії:

 Змінити систему освіти, виховувати дітей у сім'ях.

Підлабузникам не видавати посади і винагороди.

Імператори повинні дотримуватися своїх обіцянок. До влади допускати лише за професійними якостями.

 Припинити безглузді війни.

3-тя група — «Подяка Гулліверу»

-         Як і за що подякували би Гулліверу ліліпути?

Вельмишановний Куінбус Флестрин (Людина-Гора)!

Звертаємося до Вас з подякою за те, що Ви дотримувалися присяги, даної імператору при Вашому звільненні.

Дякуємо також за те, що Ви обережно пересувалися країною, не дивлячись на величезний розмір Ваших ніг. Навіть будучи велетнем, нікому не робили зла і врятували нас від нападу Блефуску.

Підсумок уроку .

1. Бесіда

- Над чим змушує замислитись своїх читачів Дж. Свіфт?

- Чи актуальні в наш час проблеми, які піднімає автор у творі?

Чому?

Висновок: Отже, ми прийшли до висновку, що Світ змушує людство замислитися над своїм життям, дбати про чистоту думок та душі й обрати шлях до майбутнього. Не можна опускатися до рівня ліліпутів і тим більше коритися їм. Треба мати власну гідність, бути собою, бо тільки так люди здатні побудувати нове краще життя.

                                           Не так-то просто, проходить по городу,

Увидеть человека в полний рост

                                 Где великаны опускают голову,

                                 Там лилипуты  поднимают нос.

-         Цього бути не повинно. Кожній людині треба бути велетнем духу та

розуму і не опускати свою голову перед ліліпутом. Саме за такими людьми

майбутнє. Вони покликані змінити світ на краще.

VII.   Домашнє завдання.

Уявна розмова з Гуллівером:

«Я вірю в тебе, Гуллівере!»